ДИАЛЕКТИКА КАК ЛОГИКА НРАВСТВЕННОГО ОТНОШЕНИЯ

Автор(и)

  • Владимир Возняк

DOI:

https://doi.org/10.24919/2522-4727.39.139565

Ключові слова:

діалектика, логіка, моральнісність, розвиток, всезагальність, людяність

Анотація

Анотація. Діалектика (у її вищих взірцях) за глибинними вимірами не може бути протиставлена моральнісності. До розгляду діалектики як етики автор підходить, розвиваючи принцип збігу діалектики, логіки й теорії пізнання.

Онтологічно діалектика – це шлях, шлях всезагального розвитку від природи до людини, в людині і людиною (діяльністю) аж до мислення, його категорійного виду. Тому діалектика як метод іманентно вимагає перебування-на-шляху, знаходження себе на шляху, у «силових лініях» цього всезагального розвитку. Саме в цьому – адекватно теоретично усвідомленому пункті – і варто шукати внутрішню єдність діалектики й моральнісності, поза всілякими зовнішніми зчленуваннями.

Усезагальність розвитку – це шлях (рух) від буття до людини, від власне світової субстанції – до людини. І, неодмінно, продовження, але саме цього всезагального універсального розвитку людини і в людині. Розвиток через рух (і рухом) культурно-історичних форм від епохи – до епохи через рух (котрий у цьому випадку розвиток) змісту культури в тріпотіння кожної живої людської субʼєктивності. Водночас додамо: аж до звернення кожного з нас до субʼєктивності іншого, аж до погляду – очі в очі. Саме у цьому моральнісність як така. Звісно, в її обʼєктивованому стані. Усвідомлення цього факту – моральнісність як субʼєктивний стан (а отже, самовизначення) особистості. Тоді ми ставимо питання водночас і в онтологічному, і у теоретико-пізнавальному, і в логічному аспектах, але при цьому (що рідко усвідомлюється) йдеться і про моральнісний вимір. Саме в цьому першочергово і полягає методологічне значення принципу єдності діалектики, логіки, теорії пізнання та етики (до речі, і естетики також, про що засвідчують змістовні праці А.С. Канарського).

Автор не стверджує, що моральнісність (а отже, людяність) притаманна лише тим, хто володіє діалектичним способом мислення. Річ у тім, що крізь звичайні прояви людяності у нашому житті (звісно, неусвідомлено, нерефлексивно, але безсумнівно) проступає висока діалектика буття – і універсального, і людського.

Біографія автора

Владимир Возняк

доктор філософських наук, професор кафедри філософії імені професора Валерія Григоровича Скотного, Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, вул. Івана Франка, 24, Дрогобич, 82100, Україна (volim_s@ukr.net)

ORCID: https://orcid.org/0000-0002-6877-3785

Посилання

Guseinov, A.A. (1986). Moral [Moral]. Obshchestvennoe soznanie i ego formy – Public Consciousness and Its Forms (pp. 144–202). Moscow: Politizdat [in Russian].

Lobastov, G.V. (2012). Dialektika razumnoi formy i fenomenologiia bezumiia [Dialectics of a reasonable form and the phenomenology of insanity]. Moscow: Russkaia panorama [in Russian].

Lobastov, G.V. (1983). Myshlenie i nravstvennost [Thinking and Morality]. In Zh.M. Abdildina, & L.M. Arkhangelskii (Eds.), Dialektika i etikaDialectics and Ethics (pp. 127–136). Alma-Ata: Nauka [in Russian].

Mareev, S.N. (1983). Nravstvennost dialektiki i beznravstvennost metafiziki [Morality of dialectics and the immorality of metaphysics]. In Zh.M. Abdildina, & L.M. Arkhangelskii (Eds.), Dialektika i etikaDialectics and Ethics (pp. 104–115). Alma-Ata: Nauka [in Russian].

Marks, K. (1974). Ekonomichesko-filosofskie rukopisi 1844 goda [Economical and philosophical manuscripts of 1844]. In K. Marks, & F. Engels, Sochineniia – Works (2nd ed.). (Vol. 42, pp. 41–174). Moscow: Politizdat [in Russian].

Mikhailov, F.T. (2001). O dialektike [On Dialectics]. In F.T. Mikhailov, Izbrannoe Selected (pp. 156–182). Moscow: Indrik [in Russian].

Solovev, V.S. (1990). Krasota v prirode [Beauty in Nature]. In V.S. Solovev, Sochineniia – Works (Vols. 1–2; Vol. 1), (pp. 351–389). Moscow: Mysl [in Russian].

##submission.downloads##

Опубліковано

2018-08-10

Номер

Розділ

Статті