ABOUT THE INTERNAL SELF-DIFFERENCES OF MODERN
DOI:
https://doi.org/10.24919/2522-4727.39.139569Ключові слова:
модерн, постмодерн, класика, рефлексія, некласична рефлексіяАнотація
Анотація. Загострення уваги до модерну актуалізовано дискусіями навколо постмодерну: модерн і постмодерн розглядаються як мисленеві стратегії сучасності. Осмислення того, від чого відмовляється постмодерн у модерні, не раз ставало предметом роздумів і декларацій, проте ретельний розгляд приводить до тези – «модерн – незавершений проект», що ставить під сумнів претензії постмодерну на подолання модерну. Схвалення і прийняття стратегій постмодерну, що виходить з того, що модерн не є життєздатним і вичерпав себе, тільки загострило увагу до нього і виявило смислову енергетику, здатну підживлювати нашу сучасність.
У статті ставиться мета виявити історичну і смислову структуру модерну, звертаючись до проблематики класичного/некласичного типів філософствування, розробленої М.К. Мамардашвілі.
Спираючись на позицію Габермаса, можна говорити про «короткий» і «довгий» модерн: перший співвіднесений з точкою зору Адорно, початок цього модерну датується 1850 р., що відповідає рефлексіям мистецтва у Бодлера, «довгий» модерн починається з V ст. відділенням нового часу від римсько-язичницького минулого, всередині якого обіцяна новизна бачиться звершеною, коли сучасність («світ модерну») відкриває себе майбутньому – Габермас вказує на 1500 рік, якісна новизна якого була засвідчена тільки в XVIII ст. Злам модерну («короткий модерн») – свідчення нової ситуації думки, яка може бути схоплена розрізненням класичної та некласичної розумової установок, що для тематики пропонованої статті продуктивно розглянути при опорі на ідеї М.К. Мамардашвілі. При розгляді модерну як такого дискурсу, який не ідентифікується з якимось конкретним історичним періодом або певним інтелектуальним напрямом, акцент робиться на такому встановленні традиції, коли ніщо більше не має авторитету або значимості, за винятком розуму. При цьому «розум» береться вузько – як «прогресивна, авангардна свідомість». Проведений аналіз дає змогу конкретизувати модерн і виявити його некласичний варіант, співвіднесений з певним історичним періодом, що, по-перше, повертає впорядкованість історичному процесу, по-друге, надає можливість для обґрунтування рефлексії, відмінної від класичної, тобто, не відмовляючись від філософії субʼєкта, уникнути нормуючих й активістських тенденцій.
Посилання
Bykova, M. (2001). Gegelevskii fenomen sovremennosti, ili Naskolko Gegel blizok k modernu [Hegelian phenomenon of modernity, or How close is Hegel to modernity]. Logos – Logos, 5–6 (31), 96–111. Retrieved from http://www.ruthenia.ru/logos/number/2001_5_6/11.htm [in Russian].
Kalinesku, M. (2016). Ideia sovremennosti [The idea of modernity]. Khudozhestvennyi zhurnal – Art magazine, 98. Retrieved from http://moscowartmagazine.com/issue/31/article/541 [in Russian].
Kakoi modern? Filosofskie refleksii nad situatciei post/nedo/after-post/post-post… modernizma: kolektivnaia monografiia, posviashchonnaia 70-letnemu iubileiu d. filos. n., prof. A.A. Mamaluia [What modernity? Philosophical reflections on the situation of post/ned/after-post/post-post ... modernism: A selective monograph, dedicated the 70th anniversary of the Doctor of Philosophy Sciences, prof. A.A. Mamaluy]. (2010). (Vols. 1–2; Vol. 1). Kharkiv: HNU imeni V.N. Karazina [in Russian].
Mamardashvili, M.K. (1972). Klassika i sovremennost. Dve epokhi v razvitii burzhuaznoi filosofii [Classics and modernity. Two epochs in the development of bourgeois philosophy]. Filosofiia v sovremennom mire – Philosophy in the modern world. Moscow: Nauka. Retrieved from http://gtmarket.ru/laboratory/expertize/5599 [in Russian].
Pigrov, K.S. (2016). K issledovaniiu kontcepta vremeni vostochnoevropeiskogo moderna: pafos i ironiia [To the study of the concept of the time of Eastern European modernity: pathos and irony]. Nauchno-tekhnicheskie vedomosti SPbGPU. Gumanitarnye i obshchestvennye nauki – St. Petersburg State Polytechnical University Journal. Humanities and Social Sciences, 3 (250), 137–147 [in Russian].
Sedakova, O. (n.d.). No soul more. Pri uslovii otsustviia dushi. Postmodernistskii obraz cheloveka [No soul more. Provided there is no soul. Postmodernist image of a person]. Retrieved from http://www.olgasedakova.com/Moralia/279 [in Russian].
Habermas, J. (1987). The Philosophical Discourse of Modernity: Twelve Lectures. Cambridge: Polity in association with Basil Blackwell [in English].
Lyotard, J.-F. (1984). The Postmodern Condition: A Report on Knowledge Theory and History of Literature (Vol. 10). University of Minnesota Press [in English].
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2018 Проблеми гуманітарних наук. Серія Філософія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.
Розробляючи положення видавничої політики збірника фахового наукового видання Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка «Людинознавчі студії. Серія Педагогіка” , редакція спиралась на рекомендації Комітета з етики публікацій – Committee on Publication Ethics (COPE), досвід роботи українських і закордонних наукових товариств, організацій та редакцій наукових видань, а також керувалась Етичним кодексом ученого України. Суспільство має бути впевненим у чесності науковців та достовірності результатів їхніх досліджень. На жаль, в багатьох країнах спостерігалися серйозні порушення етики, які підірвали авторитет науки та довіру суспільства до вчених. Щоб запобігти такому розвиткові подій в Україні, всі науковці мають усвідомлювати важливість високоетичної поведінки та свою відповідальність за формування громадської думки щодо науки.
Етичні зобов’язання авторів
- Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб надати точний звіт про проведене дослідження, а також об’єктивне обговорення його значущості. Автори повинні представити свої результати чітко та однозначно, так що їхні висновки можуть бути підтверджені іншими вченими, без підробки отримання даних або неналежного маніпулювання ними.
- Автори статей несуть усю повноту відповідальності за зміст статей і за сам факт їх публікації.
- Автор повинен цитувати ті публікації, які здійснили визначальний вплив на сутність роботи, що викладалася, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з більш ранніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. Необхідно також належним чином вказувати джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо ці матеріали не були отримані самим автором.
- Недопустимим є представлення плагіату в якості оригінальної роботи та подання до публікації раніше опублікованої статті. У випадках виявлення зазначених фактів відповідальність несуть автори наданих матеріалів.
- Співавторами статті мають бути все ті особи, які доклали значний науковий внесок у представлену роботу і які розділяють відповідальність за отримані результати. Автор, який представляє рукопис до публікації, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені тільки ті особи, які відповідають критерію авторства та бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію в журналі.
- Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться в цьому рукописі.
- Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої або представленої інформації та мають належним чином оформити посилання на літературні джерела, що використані у роботі, відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
- Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання вимог редакції.
Договір про передачу авторських прав
«___» ____________201__ р. |
м. Дрогобич
Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, як засновник та видавець наукового журналу «Людинознавчі студії: збірник наукових праць Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Серія «Педагогіка» (далі – «Видавець») в особі ректора Скотної Надії Володимирівни, який діє на підставі Статуту, з одного боку, та Автор (и):
|
|
(прізвище, імʼя, по-батькові автора (ів))
(далі – Автор), з іншого боку, разом іменовані «Сторони», підписали цей Договір про наступне:
1. Автор (и) безоплатно надає Видавцю виняткові права на друк та використання письмового твору (далі – «Стаття»)
|
включно права дозволяти або забороняти використання Статті або її частини третіми особами, у будь-якій формі і будь-якими способами.
2. З моменту підписання цього Договору, за умови прийняття Статті до друку, Видавцеві належить виняткове право оприлюднити, редагувати, адаптувати, модифікувати, перекладати на будь-яку мову, видавати, а також розповсюджувати Статтю необмеженим накладом у будь-якому вигляді та форматі на будь-яких носіях інформації і будь-якими способами.
3. Ця передача авторських прав здійснюється на весь термін дії авторського права на вказану Статтю і має силу на території всіх країн світу.
4. Всі копії Статті, як паперові, так і електронні, мають містити інформацію про авторські права Видавця і повне бібліографічне посилання на Статтю.
5. Видавець підтверджує збереження за Автором наступних прав:
- патентні права, права на торгівельні марки і права на будь-які процеси, речовини, матеріали та методики, описані в Статті;
- права на виготовлення різних копій, зокрема електронних, винятково для власного використання колегами Автора за умови, що копії Статті не будуть використані ним для продажу та для систематичного розповсюдження;
- права наступного використання Автором всієї Статті або будь-яких її частин в оглядах, дисертаційних роботах, книгах, лекціях.
6. Автор гарантує, що ця Стаття не була раніше надрукована і не буде надрукована будь-де до її публікації Видавцем, а також те, що авторські права на її публікацію не передавались іншим видавництвам.
7. Автор гарантує, що ця Стаття є оригінальною роботою Автора і не є копією будь-якої іншої роботи. Автор гарантує, що ним одержано всі необхідні дозволи на використання матеріалів в своїй Статті, що охороняються авторським правом.
8. Автор гарантує, що використання Видавцем авторських прав, набутих внаслідок цього Договору, не спричинить порушення авторських прав будь-яких осіб або організації, а також не призведе до розголошення секретних або конфіденційних відомостей.
9. Дія цього Договору регулюється чинним законодавством України.
10. Всі доповнення, додатки, акти складаються сторонами в письмовому вигляді і підписуються вповноваженими представниками Сторін.
11. Цей Договір складено в двох примірниках по одному для кожної із Сторін.
12. Реквізити та підписи Сторін:
Автор
| Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка |
(П.І.Б.)
| вул. Івана Франка 24, м. Дрогобич, Львівська обл., 82100, Україна |
(Адреса)
| Ректор Скотна Н.В. |
Підпис ---------------------- |
--------------------------- |
