ИСТОРИЗМ ХАЙДЕГГЕРА КАК ОСНОВАНИЕ ФИЛОСОФСКОЙ ИСТОРИИ ФИЛОСОФИИ
DOI:
https://doi.org/10.24919/2522-4727.41.165815Ключові слова:
історична історія філософії, філософська історія філософії, «Historie», «Geschichte», самосвідомістьАнотація
Анотація. Мета. У статті ставиться завдання експлікувати акценти в розумінні історії як способу організації думки на матеріалах статті Гайдеґґера «Дослідницька робота Вільгельма Дільтея і боротьба за історичний світогляд в наші дні. Десять доповідей, прочитаних в Касселі (1925)». Методологія. У статті застосований метод поглибленого рефлексивного читання, що передбачає роботу з поняттями і встановлення нюансів смислу при використанні різних термінів. Теоретичною основою дослідження є таке розуміння філософії, коли вона постає самосвідомістю думки, з՚ясуванням шляху формування суб՚єктивності. При цьому спостерігається залежність бачення характеру історії філософії від розуміння завдань філософії. Розглядаються дві установки – філософська історія філософії і історична історія філософії, які найчастіше бачаться самостійними дисциплінами, але стверджується, що вже у Геґеля вони представлені в єдності. Наукова новизна. Розуміння особливостей історико-філософської концепції Геґеля передбачає звернення до аналітики поняття «Історія», яке у нього функціонує у двох формах – «Historie» і «Geschichte». «Historie» належить до емпіричної історії, що нанизує один за одним факти, «Geschichte» можна експлікувати як сутнісно-історичне, яке виявляє єдність з «логічним», співвіднесене з ним і пронизане ним. Протиставлення філософської історії філософії та історичної історії філософії при вживанні терміна «Geschichte» набуває нового відтінку: акцентується взаємопов՚язана історія філософії, а не тільки розрізнені історії філософії, тобто можна говорити про історію філософії (проект філософський) і історії філософій (проект історичний). Висновки. Гайдеґґер підкреслює, що історія як спосіб організації думки адекватна такому розумінню людського існування, коли людина знає як про власний початок, так і рішуче звернена до майбутнього. Таке розуміння дає змогу людині долати часткову приватність миттєвого існування і бути продуктивно зверненою у майбутнє завдяки відкритості, дієвій силі минулого.
Посилання
Baumeister, A. (2016). Gadamer yak mifotvorets: mif Haidegera [Gadamer as a myth-maker: Heidegger՚s myth]. Filosofska dumka – Philosophical thought, 1, 112–117 [in Ukrainian].
Horskyi, V. (2004). Do pytannia pro identychnist istorii filosofii yak nauki [On the question of the identity of the history of philosophy as a science]. Naukovi zapyski NAUKMA. Tom 25: Filosofiia ta relihiieznavstvo – Scientific notes of NAUKMA. Vol. 25: Philosophy and Religious Studies (pp. 3–7) [in Ukrainian].
Gromov, R. (2007). Brentano i Gusserl kak istoriki filosofii [Brentano and Husserl as historians of philosophy]. Logos, 6 (63), 75–97 [in Russian].
Yevropeiskii slovnyk filosofii: Leksykon neperekladnostei [European Dictionary of Philosophy: Lexicon of Implications]. (2011). (Vol. 2). Kyiv: DUKh I LITERA [in Ukrainian].
Kozellek, R. (2005). Mynule maibutnie. Pro semantyku istorychnoho chasu [Past future. To the semantics of historical times]. (V. Shved, Trans.). Kyiv: Dukh i litera [in Ukrainian].
Perov, Iu. (1993). «Filosofiia istorii» Gegelia: ot substantcii k istorichnosti [«Philosophy of History» Hegel: from substance to historicity]. In G. Gegel, Lektcii po filosofii istorii – Lectures on the philosophy of history (pp. 7–53). Saint Petersburg: Nauka [in Russian].
Perov, Iu. (2004). Istoriia filosofii v sovremennom filosofskom znanii [The history of philosophy in modern philosophical knowledge]. Vestnik Moskovskogo gosudarstvennogo tekhnicheskogo universiteta – Herald of Moscow State Technical University, 7, 185–194 [in Russian].
Riker, P. (2002). Obektivnost i subektivnost v istorii [Objectivity and subjectivity in history]. (I. Vdovinа & A. Machulskа, Trans.). Istoriia i istina – History and truth (pp. 35–57). Saint Petersburg: Aleteiia [in Russian].
Sekundant, S. (2018). Vilgelm Vindelband: istoriia kak organon i sostavnaia chast filosofii [Wilhelm Windelband: The History of Philosophy as an Organon and as an Integral part of Philosophy]. Sententiae, 37 (2), 62–92. doi: 10.22240/sent37.02.062 [in Russian].
Solovev, V. (1988). Zhiznennaia drama Platona [Plato՚s life drama]. Sochineniia – Writings (Vols. 1–2; Vol. 2), (рр. 582–626). Moscow: Mysl [in Russian].
Khaidegger, M. (1993). Gegel i greki [Hegel and the Greeks]. (V. Bibikhin, Trans.). Vremia i bytie – Time and being (pp. 381–390). Moscow: Respublika [in Russian].
Khaidegger, M. (1995). Issledovatelskaia rabota Vilgelma Dilteia i borba za istoricheskoe mirovozzrenie v nashi dni. Desiat dokladov, prochitannykh v Kassele (1925) [Wilhelm Dilthey՚s research work and the struggle for the historical worldview of our time. Ten reports read in Kassel (1925)]. (A. Mikhailov, Trans.). Voprosy filosofii – Philosophical Questions, 1, 119–145 [in Russian].
Babich, B. (2015). The ‘New՚ Heidegger. In T. Georgakis & P. Ennis (Eds.), Heidegger in the 21st Century (pp. 167–187). Frankfurt am Main: Springer.
Kisiel, T., & Sheehan, T. (Eds.). (2010). Becoming Heidegger: On the Trail of his Early Occasional Writings, 1910–1927 (2nd ed., rev.). Seattle: NOESIS PRESS, LTD.
Catana, L. (2016). Doxographical or Philosophical History of Philosophy: On Michael Frede՚s Precepts for Writing the History of Philosophy. History of European Ideas, 42 (2), 170–177. doi: 10.1080/01916599.2014.906149.
Catana, L. (2015). Intellectual History and the History of Philosophy. Their Genesis and Current Relationship. In R. Whatmore & B. Young (Eds.), A Companion to Intellectual History (pp. 127–140). Wiley-Blackwell. doi: 10.1002/9781118508091.ch10.
Gillespie, M.A. (2015). Hegel, Heidegger, and the Ground of History. The Chicago & London: University of Chicago Press.
Hadjioannou, Ch. (2017). What Can We Do with Heidegger in the Twenty-First Century? Journal of the British Society for Phenomenology, 48 (4), 350–359. doi: 10.1080/00071773.2017.1286154.
Georgakis, T., & Ennis, P.J. (Eds.). (2015). Heidegger in the Twenty-First Century. Vol. 80: Contributions To Phenomenology. Dordrecht: Springer. doi: 10.1007/978-94-017-9679-8_10.
Rorty, Р. (1984). The historiography of philosophy: four genres. In R. Rorty, J.B. Schneewind, & Q. Skinner (Eds.), Philosophy in History (pp. 49–75). Cambridge: Cambridge University Press.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2019 Проблеми гуманітарних наук. Серія Філософія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.
Розробляючи положення видавничої політики збірника фахового наукового видання Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка «Людинознавчі студії. Серія Педагогіка” , редакція спиралась на рекомендації Комітета з етики публікацій – Committee on Publication Ethics (COPE), досвід роботи українських і закордонних наукових товариств, організацій та редакцій наукових видань, а також керувалась Етичним кодексом ученого України. Суспільство має бути впевненим у чесності науковців та достовірності результатів їхніх досліджень. На жаль, в багатьох країнах спостерігалися серйозні порушення етики, які підірвали авторитет науки та довіру суспільства до вчених. Щоб запобігти такому розвиткові подій в Україні, всі науковці мають усвідомлювати важливість високоетичної поведінки та свою відповідальність за формування громадської думки щодо науки.
Етичні зобов’язання авторів
- Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб надати точний звіт про проведене дослідження, а також об’єктивне обговорення його значущості. Автори повинні представити свої результати чітко та однозначно, так що їхні висновки можуть бути підтверджені іншими вченими, без підробки отримання даних або неналежного маніпулювання ними.
- Автори статей несуть усю повноту відповідальності за зміст статей і за сам факт їх публікації.
- Автор повинен цитувати ті публікації, які здійснили визначальний вплив на сутність роботи, що викладалася, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з більш ранніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. Необхідно також належним чином вказувати джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо ці матеріали не були отримані самим автором.
- Недопустимим є представлення плагіату в якості оригінальної роботи та подання до публікації раніше опублікованої статті. У випадках виявлення зазначених фактів відповідальність несуть автори наданих матеріалів.
- Співавторами статті мають бути все ті особи, які доклали значний науковий внесок у представлену роботу і які розділяють відповідальність за отримані результати. Автор, який представляє рукопис до публікації, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені тільки ті особи, які відповідають критерію авторства та бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію в журналі.
- Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться в цьому рукописі.
- Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої або представленої інформації та мають належним чином оформити посилання на літературні джерела, що використані у роботі, відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
- Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання вимог редакції.
Договір про передачу авторських прав
«___» ____________201__ р. |
м. Дрогобич
Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, як засновник та видавець наукового журналу «Людинознавчі студії: збірник наукових праць Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Серія «Педагогіка» (далі – «Видавець») в особі ректора Скотної Надії Володимирівни, який діє на підставі Статуту, з одного боку, та Автор (и):
|
|
(прізвище, імʼя, по-батькові автора (ів))
(далі – Автор), з іншого боку, разом іменовані «Сторони», підписали цей Договір про наступне:
1. Автор (и) безоплатно надає Видавцю виняткові права на друк та використання письмового твору (далі – «Стаття»)
|
включно права дозволяти або забороняти використання Статті або її частини третіми особами, у будь-якій формі і будь-якими способами.
2. З моменту підписання цього Договору, за умови прийняття Статті до друку, Видавцеві належить виняткове право оприлюднити, редагувати, адаптувати, модифікувати, перекладати на будь-яку мову, видавати, а також розповсюджувати Статтю необмеженим накладом у будь-якому вигляді та форматі на будь-яких носіях інформації і будь-якими способами.
3. Ця передача авторських прав здійснюється на весь термін дії авторського права на вказану Статтю і має силу на території всіх країн світу.
4. Всі копії Статті, як паперові, так і електронні, мають містити інформацію про авторські права Видавця і повне бібліографічне посилання на Статтю.
5. Видавець підтверджує збереження за Автором наступних прав:
- патентні права, права на торгівельні марки і права на будь-які процеси, речовини, матеріали та методики, описані в Статті;
- права на виготовлення різних копій, зокрема електронних, винятково для власного використання колегами Автора за умови, що копії Статті не будуть використані ним для продажу та для систематичного розповсюдження;
- права наступного використання Автором всієї Статті або будь-яких її частин в оглядах, дисертаційних роботах, книгах, лекціях.
6. Автор гарантує, що ця Стаття не була раніше надрукована і не буде надрукована будь-де до її публікації Видавцем, а також те, що авторські права на її публікацію не передавались іншим видавництвам.
7. Автор гарантує, що ця Стаття є оригінальною роботою Автора і не є копією будь-якої іншої роботи. Автор гарантує, що ним одержано всі необхідні дозволи на використання матеріалів в своїй Статті, що охороняються авторським правом.
8. Автор гарантує, що використання Видавцем авторських прав, набутих внаслідок цього Договору, не спричинить порушення авторських прав будь-яких осіб або організації, а також не призведе до розголошення секретних або конфіденційних відомостей.
9. Дія цього Договору регулюється чинним законодавством України.
10. Всі доповнення, додатки, акти складаються сторонами в письмовому вигляді і підписуються вповноваженими представниками Сторін.
11. Цей Договір складено в двох примірниках по одному для кожної із Сторін.
12. Реквізити та підписи Сторін:
Автор
| Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка |
(П.І.Б.)
| вул. Івана Франка 24, м. Дрогобич, Львівська обл., 82100, Україна |
(Адреса)
| Ректор Скотна Н.В. |
Підпис ---------------------- |
--------------------------- |
