ТРАДИЦІЯ, ТРАДИЦІОНАЛІЗМ, ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ: СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ВИМІРИ
DOI:
https://doi.org/10.24919/2522-4727.41.165816Ключові слова:
традиція, традиціоналізм, відповідальність, влада, ідентичність, історіяАнотація
Анотація. Питання про співвідношення традиції і сучасності починає звучати на повний голос в Новий час і залишається актуальним у контексті викликів сьогодення. Для доби Модерну це питання обумовлене не випадковими форс-мажорними обставинами, а іманентною логікою її розвитку. Мета статті – розглянути традицію як творче начало, в якому знімається дуалізм нового і старого, традиціоналізму та модернізації, минулого і сучасного. Для досягнення зазначеної мети необхідно здійснити аналіз живої, творчої традиції як відповідального ставлення людини до світу, в якому долається однобічна абсолютизація минулого. Методологія. Дослідження проведено із застосуванням методів теоретичного узагальнення, порівняльного аналізу, аналізу та синтезу, що дало змогу виявити значимість класичних форм думки для осмислення феноменів «традиція», «традиціоналізм» і «відповідальність». Теоретична новизна. Ми наголошуємо на тому, що становлення новоєвропейського індивіда відбувається через взяття на себе відповідальності за все, що відбувається у його житті, відповідно минуле, традиція, звичаї втрачають притаманний їм автоматизм, проблематизуються, стаючи нічим ззовні не забезпеченими. Таким чином, питання про співвідношення традиції і сучасності не вичерпується протиставленням минулого і теперішнього, а відсилає до способів існування людини, до притаманного їй обов՚язку починати все те, що начебто відбувається саме собою, у тому числі і традицію. Висновки. Спроби «відродження» культури, традицій поза активністю людини є спробами надати спадщині минулого статус наявного, продовжити її без пробудження спадкоємців. Штучне відтворення традиції задля забезпечення готових, сталих і надіндивідуальних орієнтирів людського життя у нестабільному, плинному світі породжує ідеологізований традиціоналізм.
Посилання
Abyzova, L. (1997). Problema interpretuvannia ta vykorystannia tradytsii ideolohiiamy (teoretyko-metodolohichnyi analiz) [The problem of interpreting and using traditions with ideologies (theoretical methodological analysis)]. (Candidate՚s thesis). Dnipropetrovsk [in Ukranian].
Abyzova, L. (2011). Tradytsionalizm ukrainskoho suspilstva: zberezhennia natsionalnoi identychnosti chy konservuvannia mynuloho? [Traditionalism of Ukrainian society: preservation of national identity or preservation of the past?]. Ukrainoznavchyi almanakh – Ukrainian studies almanac, 5, 51–53 [in Ukranian].
Batishchev, G. (1997). Vvedenie v dialektiku tvorchestva [Introduction to the dialectic of creativity]. Saint Petersburg: Izdatelstvo RKhGI [in Russian].
Bakhtin, M. (1994). Iskusstvo i otvetstvennost [Art and responsibility]. In M. Bakhtin, Raboty 20-h godov – Works of the 20s (pp. 5–9). Kiev: Next [in Russian].
Bell, G. (1991). Frankfurtstkie chteniia [Frankfurt reading]. Samosoznanie evropeiskoi kultury ХХ veka: mysliteli i pisateli Zapada o meste kultury v sovremennom obshchestve (pp. 293–337). Moscow: Politizdat [in Russian].
Bibikhin, V. (2003). Vozvrashchenie ottcov [Fathers return]. Drugoe nachalo – Another beginning (pp. 235–256). Saint Petersburg: Nauka [in Russian].
Brubeiker, R. (2012). Еtnichnost bez grupp [Ethnicity without groups]. (I. Borisova, Trans.). Moscow: Izdatelskii dom Vysshei shkoly ekonomiki [in Russian].
Burde, P. (2013). Identichnost i reprezentatciia: еlementy kriticheskoi refleksii idei «regiona» [Identity and Representation: Elements of the Critical Representation of the «Region» Idea]. Ab Imperio, 2, 45–60 [in Russian].
Vyshynskyi, S. (2013). Ontolohichni vymiry intehralnoho tradytsionalizmu [Ontological dimensions of integral traditionalism]. (Candidate՚s thesis). Kyiv: Instytut filosofii imeni H.S. Skovorody Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy [in Ukranian].
Hadamer, H. (2000). Istyna i metod [Truth and method]. (M. Kushnir, Trans.). Kyiv: Yunivers [in Ukranian].
Gegel, G.V.F. (1993). Lektcii po istorii filosofii [Lectures on the history of philosophy]. Saint Petersburg: Nauka [in Russian].
Kant, I. (1989). Vidpovid na pytannia: Shcho take Prosvitnytstvo? [The answer to the question: What is the Enlightenment?]. (M. Laslo-Kutsiuk, Trans.), Vsesvit – Universe, 4, 135–138 [in Ukranian].
Nastoiashcha, K.V. (2005). Funktsionuvannia kulturnoi tradytsii u sotsialnomu prostori [Functioning of the cultural tradition in the social space]. (Candidate՚s thesis). Kyiv [in Ukranian].
Prolieiev, S.V. (2016). Ideia Yevropy ta yevropeiska identychnist [The idea of Europe and European identity]. Filosofiia finansovoi tsyvilizatsii: liudyna u sviti hroshei – Philosophy of financial civilization: a man in the world of money (pp. 72–79). Kyiv: UBS NBU [in Ukranian].
Ranser, Zh. (2006). Na kraiu politicheskogo [On the edge of the political]. (B.M. Skuratova, Trans.). Moscow: Praksis [in Russian].
Tkachenko, O.A. (2010). Dukhovnist tradytsii: sotsialno-filosofskyi analiz [Spirituality of tradition: socio-philosophical analysis]. (Candidate՚s thesis). Drohobych [in Ukranian].
Fuko, M. (2002). Chto takoe Prosveshchenie? [What is Enlightenment?]. In M. Fuko, Intellektualy i vlast: izbrannye politicheskie stati, vystupleniia i interviu – Intellectuals and Power: Selected political articles, speeches and interviews, 1, 335–359. Moscow: Praksis [in Russian].
Khabermas, Iu. (1995). Grazhdanstvo i natcionalnaia identichnost [Citizenship and national identity]. Demokratiia. Razum. Nravstvennost: Moskovskie lektcii i interviu – Democracy. Mind. Morality: Moscow lectures and interviews (pp. 209–245). Moscow: AO «KAMI», ITc «Akademiia» [in Russian].
Khaidegger, M. (1995). Issledovatelskaia rabota Vilgelma Dilteia i borba za istoricheskoe mirovozzrenie v nashi dni. Desiat dokladov, prochitannykh v Kassele (1925) [Wilhelm Dilthey՚s research work and the struggle for the historical worldview of our time. Ten reports read in Kassel (1925)] (A. Mikhailov, Trans.). Voprosy filosofii – Philosophy Questions, 1, 119–145 [in Russian].
Khoruzhii, S. (2017). Zlokliucheniia traditcii, ili Pochemu nuzhno zashchishchat traditciiu ot traditcionalistov [Misadventures of tradition, or why you need to protect the tradition of traditionalists]. Voprosy filosofii – Philosophy Questions, 9, 104–120 [in Russian].
Shatckii, E. (1990). Utopiia i traditciia [Utopia and tradition]. V.A. Chalikova (Ed.). Moscow: Progress [in Russian].
Anderson, B. (2006). Imagined communities: Reflections on the origin and spread of nationalism. Verso Books.
Arendt, H., & Kohn, J. (2006). Between past and future. Penguin.
Beck, U., Giddens, A., & Lash, S. (1994). Reflexive modernization: Politics, tradition and aesthetics in the modern social order. Stanford University Press.
Habermas, J. (2018). The philosophical discourse of modernity: Twelve lectures. John Wiley & Sons.
Hobsbawm, E., & Ranger, T. (Eds.). (2012). The invention of tradition. Cambridge University Press.
Shils, E. (2006). Tradition. University of Chicago Press.
Smith, A.D. (1991). National identity. University of Nevada press.
Todorov, T. (2001). The Uses and Abuses of Memory. (L. Golsan, Trans.). In H. Marchitello (Ed.), What Happens to History: The Renewal of Ethics in Contemporary Thought (pp. 11–22). London: Routledge.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2019 Проблеми гуманітарних наук. Серія Філософія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.
Розробляючи положення видавничої політики збірника фахового наукового видання Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка «Людинознавчі студії. Серія Педагогіка” , редакція спиралась на рекомендації Комітета з етики публікацій – Committee on Publication Ethics (COPE), досвід роботи українських і закордонних наукових товариств, організацій та редакцій наукових видань, а також керувалась Етичним кодексом ученого України. Суспільство має бути впевненим у чесності науковців та достовірності результатів їхніх досліджень. На жаль, в багатьох країнах спостерігалися серйозні порушення етики, які підірвали авторитет науки та довіру суспільства до вчених. Щоб запобігти такому розвиткові подій в Україні, всі науковці мають усвідомлювати важливість високоетичної поведінки та свою відповідальність за формування громадської думки щодо науки.
Етичні зобов’язання авторів
- Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб надати точний звіт про проведене дослідження, а також об’єктивне обговорення його значущості. Автори повинні представити свої результати чітко та однозначно, так що їхні висновки можуть бути підтверджені іншими вченими, без підробки отримання даних або неналежного маніпулювання ними.
- Автори статей несуть усю повноту відповідальності за зміст статей і за сам факт їх публікації.
- Автор повинен цитувати ті публікації, які здійснили визначальний вплив на сутність роботи, що викладалася, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з більш ранніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. Необхідно також належним чином вказувати джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо ці матеріали не були отримані самим автором.
- Недопустимим є представлення плагіату в якості оригінальної роботи та подання до публікації раніше опублікованої статті. У випадках виявлення зазначених фактів відповідальність несуть автори наданих матеріалів.
- Співавторами статті мають бути все ті особи, які доклали значний науковий внесок у представлену роботу і які розділяють відповідальність за отримані результати. Автор, який представляє рукопис до публікації, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені тільки ті особи, які відповідають критерію авторства та бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію в журналі.
- Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться в цьому рукописі.
- Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої або представленої інформації та мають належним чином оформити посилання на літературні джерела, що використані у роботі, відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
- Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання вимог редакції.
Договір про передачу авторських прав
«___» ____________201__ р. |
м. Дрогобич
Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, як засновник та видавець наукового журналу «Людинознавчі студії: збірник наукових праць Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Серія «Педагогіка» (далі – «Видавець») в особі ректора Скотної Надії Володимирівни, який діє на підставі Статуту, з одного боку, та Автор (и):
|
|
(прізвище, імʼя, по-батькові автора (ів))
(далі – Автор), з іншого боку, разом іменовані «Сторони», підписали цей Договір про наступне:
1. Автор (и) безоплатно надає Видавцю виняткові права на друк та використання письмового твору (далі – «Стаття»)
|
включно права дозволяти або забороняти використання Статті або її частини третіми особами, у будь-якій формі і будь-якими способами.
2. З моменту підписання цього Договору, за умови прийняття Статті до друку, Видавцеві належить виняткове право оприлюднити, редагувати, адаптувати, модифікувати, перекладати на будь-яку мову, видавати, а також розповсюджувати Статтю необмеженим накладом у будь-якому вигляді та форматі на будь-яких носіях інформації і будь-якими способами.
3. Ця передача авторських прав здійснюється на весь термін дії авторського права на вказану Статтю і має силу на території всіх країн світу.
4. Всі копії Статті, як паперові, так і електронні, мають містити інформацію про авторські права Видавця і повне бібліографічне посилання на Статтю.
5. Видавець підтверджує збереження за Автором наступних прав:
- патентні права, права на торгівельні марки і права на будь-які процеси, речовини, матеріали та методики, описані в Статті;
- права на виготовлення різних копій, зокрема електронних, винятково для власного використання колегами Автора за умови, що копії Статті не будуть використані ним для продажу та для систематичного розповсюдження;
- права наступного використання Автором всієї Статті або будь-яких її частин в оглядах, дисертаційних роботах, книгах, лекціях.
6. Автор гарантує, що ця Стаття не була раніше надрукована і не буде надрукована будь-де до її публікації Видавцем, а також те, що авторські права на її публікацію не передавались іншим видавництвам.
7. Автор гарантує, що ця Стаття є оригінальною роботою Автора і не є копією будь-якої іншої роботи. Автор гарантує, що ним одержано всі необхідні дозволи на використання матеріалів в своїй Статті, що охороняються авторським правом.
8. Автор гарантує, що використання Видавцем авторських прав, набутих внаслідок цього Договору, не спричинить порушення авторських прав будь-яких осіб або організації, а також не призведе до розголошення секретних або конфіденційних відомостей.
9. Дія цього Договору регулюється чинним законодавством України.
10. Всі доповнення, додатки, акти складаються сторонами в письмовому вигляді і підписуються вповноваженими представниками Сторін.
11. Цей Договір складено в двох примірниках по одному для кожної із Сторін.
12. Реквізити та підписи Сторін:
Автор
| Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка |
(П.І.Б.)
| вул. Івана Франка 24, м. Дрогобич, Львівська обл., 82100, Україна |
(Адреса)
| Ректор Скотна Н.В. |
Підпис ---------------------- |
--------------------------- |
