ФЕНОМЕН УКРАЇНСЬКОЇ СМІХОВОЇ КУЛЬТУРИ В КОНТЕКСТІ ПРАВОСЛАВНОЇ ТРАДИЦІЇ: ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ
DOI:
https://doi.org/10.24919/2522-4727.41.169501Ключові слова:
вертеп, сміхова культура, суспільство, українська православна традиціяАнотація
Анотація. Метою роботи є постановка проблеми виникнення феномену української сміхової культури та виявлення у контексті православної традиції форм її функціонування, зокрема вертепу; а також з՚ясування світоглядних, ментальних, соціокультурних умов її генезису.
Українська православна традиція – це особливе поєднання елементів східного і західного християнства на ґрунті дохристиянських вірувань українців, що своїм наслідком має формування їх духовного світу, самовідтворення української культури й ментальності. Методологія дослідження визначена діалектикою взаємозв՚язків універсального і національного, що присутні в українській православній традиції, специфіка якої проявляється в самобутності організації обрядово-культової сфери, мистецькому оформленні церковно-релігійного життя, а також оригінальному прочитанні деяких канонічних засад християнського вчення. Національні особливості виявляють себе у писемній спадщині та настановах Отців Церкви, церковних канонах щодо таїнств, постів, шанування святих та ікон, проведенні богослужінь, сакральній архітектурі та іконописі, у требниках, рішеннях Вселенських Церковних Соборів, церковних догматах та символі віри, у системі християнських вірувань, звичаїв та обрядів тощо. Наукова новизна статті полягає у твердженні: українська православна традиція живе сьогодні в усному та писемному, вербальному і невербальному вияві, зокрема у формах народної сміхової культури, основним принципом якої є карнавалізація соціальної дійсності з метою її суспільних перетворень. Вертепне дійство і за формою, і за змістом відображає релігійну традицію, відтворюючи в усній вербально-зображувальній формі біблійний сюжет народження Ісуса Христа, подія якого є ключовою у народній календарній обрядовості Різдвяного циклу. Водночас маріонеткове чи «живе» вертепне дійство композиційно, ідейно-тематично, художньо-естетично поєднує і відтворює з цим сюжетом широкий спектр актуальних проблем сьогодення. Висновки. Включення проблем сміхової культури до предметного кола соціально-філософських, релігієзнавчих досліджень робить його результативним для вивчення сучасних культуротворчих процесів в українському суспільстві.
Посилання
Averyntsev, S. (2004). Pro dukh doby ta pochuttia humoru [The spirit of the day and the sense of humor]. Dukh i litera – Spirit and Liter. Kyiv: Vydavnytstvo «Dukh i litera» [in Ukrainian].
Bakhtin, M. (1965). Tvorchestvo Fransua Rable i narodnaia kultura Srednevekovia і Renessansa [Francois Rabelais՚s creativity and the popular culture of the Middle Ages and the Renaissance]. Moskva: Khudozhestvennaia lіteratura [in Russian].
Bodak, V. (2018). Mistse relihiieznavchoho znannia u metodolohii rozuminnia natsionalno-dukhovnykh protsesiv u mynulomu i sohodenni [Place of religious knowledge in the methodology of understanding the national-spiritual processes in the past and present]. Liudynoznavchi studii. Seriia «Filosofiia»: zbirnyk naukovykh prats Drohobytskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu imeni Ivana Franka. Seriia «Filosofiia» – Human Studies. Series of «Philosophy»: a collection of scientific articles of the Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University, 36, 23–34. Drohobych: Redaktsiino-vydavnychyi viddil DDPU imeni Ivana Franka. doi: 10.24919/2522-4700.36.154284 [in Ukrainian].
Valler, P. (2005). Tradіtcіia [Tradition]. In K. Sigov (Comp.), Lіchnost і tradіtcіia: Averіntcevskіe chtenіia – Personality and tradition: Averintsev readings (рр. 159–202). Kyiv: Dukh i litera [in Russian].
Galagan, V.P. (1882). Vertepnaia drama і ee stcenіcheskaia postanovka [The clown drama and its stage production]. Kievskaia starina – Kiev antiquity, 4, 9–38 [in Russian].
Hudzenko, O.Z. (2014). Smikhova kultura yak modus sotsiokulturnykh transformatsii ukrainskoho suspilstva [Glamorous Culture as a Modus of Socio-Cultural Transformations in Ukrainian Society]. Hrani – Grani, 12 (116), 162–166 [in Ukrainian].
Malaniuk, Ye. (1962). Knyha sposterezhen [The book of observations]. Toronto: Homin Ukrainy [in Ukrainian].
Ohiienko, I. (1991). Ukrainska kultura: korotka istoriia kulturnoho zhyttia ukrainskoho naroda [Ukrainian culture: a Brief History of the Cultural Life of the Ukrainian People]. Kyiv: Abrys [in Ukrainian].
Pankova, L.O. (2008). Smikhova kultura Ukrainy v konteksti suchasnykh transformatsiinykh protsesiv [Glamorous Culture of Ukraine in the Context of Modern Transformation Processes]. (Extended abstract of candidate՚s thesis). Kharkiv [in Ukrainian].
Perettc, V.N. (1895). Kukolnуi teatr na Rusі: іstorіcheskіi ocherk [Puppet theater in Russia: historical essay]. Ezhegodnіk іmperatorskіkh teatrov. Prilozheniia – The Yearbook of Imperial Theaters. Applications, 1, 85–185. Saint Petersburg: b.v. [in Russian].
Popovych, M.V. (1989). Mykola Hohol: roman-ese [Nikolay Gogol: Novel essay]. Kyiv: Molod [in Ukrainian].
Sahan, O. (2011). Poniattia Kyivskoho khrystyianstva, yoho tserkovna ta prostorovo-chasova identyfikatsiia [The concept of Kievan Christianity, its church and spatial-temporal identification]. Retrieved from https://www.religion.in.ua/main/analitica/11408-ponyattya-kiyivskogo-xristiyanstva-jogo-cerkovna-ta-prostorovo-chasova-identifikaciya.html [in Ukrainian].
Shevchuk, М. (Comp.). (n.d.). Stsenarii vertepu «Yevromaidan» [Scenario of Euro Maydan]. Retrieved from https://espreso.tv/news/2014/01/05/scenariy_vertepu_yevromaydanu_rozihnaty_posadyty_vsikh_ditey_do_2_kh_lit_vbyty [in Ukrainian].
Collins, J. (1989). Uncommon Culture: Popular Culture and Post-Modernism. New York: Routledge.
Hassan, I. (1987). Making sense: The trials of postmodernist discours. New literary history, 18 (2), 437–459. Baltimore.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2019 Проблеми гуманітарних наук. Серія Філософія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.
Розробляючи положення видавничої політики збірника фахового наукового видання Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка «Людинознавчі студії. Серія Педагогіка” , редакція спиралась на рекомендації Комітета з етики публікацій – Committee on Publication Ethics (COPE), досвід роботи українських і закордонних наукових товариств, організацій та редакцій наукових видань, а також керувалась Етичним кодексом ученого України. Суспільство має бути впевненим у чесності науковців та достовірності результатів їхніх досліджень. На жаль, в багатьох країнах спостерігалися серйозні порушення етики, які підірвали авторитет науки та довіру суспільства до вчених. Щоб запобігти такому розвиткові подій в Україні, всі науковці мають усвідомлювати важливість високоетичної поведінки та свою відповідальність за формування громадської думки щодо науки.
Етичні зобов’язання авторів
- Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб надати точний звіт про проведене дослідження, а також об’єктивне обговорення його значущості. Автори повинні представити свої результати чітко та однозначно, так що їхні висновки можуть бути підтверджені іншими вченими, без підробки отримання даних або неналежного маніпулювання ними.
- Автори статей несуть усю повноту відповідальності за зміст статей і за сам факт їх публікації.
- Автор повинен цитувати ті публікації, які здійснили визначальний вплив на сутність роботи, що викладалася, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з більш ранніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. Необхідно також належним чином вказувати джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо ці матеріали не були отримані самим автором.
- Недопустимим є представлення плагіату в якості оригінальної роботи та подання до публікації раніше опублікованої статті. У випадках виявлення зазначених фактів відповідальність несуть автори наданих матеріалів.
- Співавторами статті мають бути все ті особи, які доклали значний науковий внесок у представлену роботу і які розділяють відповідальність за отримані результати. Автор, який представляє рукопис до публікації, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені тільки ті особи, які відповідають критерію авторства та бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію в журналі.
- Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться в цьому рукописі.
- Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої або представленої інформації та мають належним чином оформити посилання на літературні джерела, що використані у роботі, відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
- Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання вимог редакції.
Договір про передачу авторських прав
«___» ____________201__ р. |
м. Дрогобич
Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, як засновник та видавець наукового журналу «Людинознавчі студії: збірник наукових праць Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Серія «Педагогіка» (далі – «Видавець») в особі ректора Скотної Надії Володимирівни, який діє на підставі Статуту, з одного боку, та Автор (и):
|
|
(прізвище, імʼя, по-батькові автора (ів))
(далі – Автор), з іншого боку, разом іменовані «Сторони», підписали цей Договір про наступне:
1. Автор (и) безоплатно надає Видавцю виняткові права на друк та використання письмового твору (далі – «Стаття»)
|
включно права дозволяти або забороняти використання Статті або її частини третіми особами, у будь-якій формі і будь-якими способами.
2. З моменту підписання цього Договору, за умови прийняття Статті до друку, Видавцеві належить виняткове право оприлюднити, редагувати, адаптувати, модифікувати, перекладати на будь-яку мову, видавати, а також розповсюджувати Статтю необмеженим накладом у будь-якому вигляді та форматі на будь-яких носіях інформації і будь-якими способами.
3. Ця передача авторських прав здійснюється на весь термін дії авторського права на вказану Статтю і має силу на території всіх країн світу.
4. Всі копії Статті, як паперові, так і електронні, мають містити інформацію про авторські права Видавця і повне бібліографічне посилання на Статтю.
5. Видавець підтверджує збереження за Автором наступних прав:
- патентні права, права на торгівельні марки і права на будь-які процеси, речовини, матеріали та методики, описані в Статті;
- права на виготовлення різних копій, зокрема електронних, винятково для власного використання колегами Автора за умови, що копії Статті не будуть використані ним для продажу та для систематичного розповсюдження;
- права наступного використання Автором всієї Статті або будь-яких її частин в оглядах, дисертаційних роботах, книгах, лекціях.
6. Автор гарантує, що ця Стаття не була раніше надрукована і не буде надрукована будь-де до її публікації Видавцем, а також те, що авторські права на її публікацію не передавались іншим видавництвам.
7. Автор гарантує, що ця Стаття є оригінальною роботою Автора і не є копією будь-якої іншої роботи. Автор гарантує, що ним одержано всі необхідні дозволи на використання матеріалів в своїй Статті, що охороняються авторським правом.
8. Автор гарантує, що використання Видавцем авторських прав, набутих внаслідок цього Договору, не спричинить порушення авторських прав будь-яких осіб або організації, а також не призведе до розголошення секретних або конфіденційних відомостей.
9. Дія цього Договору регулюється чинним законодавством України.
10. Всі доповнення, додатки, акти складаються сторонами в письмовому вигляді і підписуються вповноваженими представниками Сторін.
11. Цей Договір складено в двох примірниках по одному для кожної із Сторін.
12. Реквізити та підписи Сторін:
Автор
| Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка |
(П.І.Б.)
| вул. Івана Франка 24, м. Дрогобич, Львівська обл., 82100, Україна |
(Адреса)
| Ректор Скотна Н.В. |
Підпис ---------------------- |
--------------------------- |
